а) Падлим одне спасіння — Господь. Змилосердився Господь і прийшов через втілення для спасіння нашого. Кров’ю Своєю Він омив гріхи наші, благодаттю Святого Духа оновив застаріле єство наше і зробив нас таким чином придатними для Царства Свого Небесного.

Світ подібний до багатої людини, яка володіє величними будинками, золотом і слугами, але раптово її охоплюють хвороби. Усе багатство не може позбавити її недуги. Так жодна життєва дбайливість, ні багатство, ні будь-що інше не визволить від гріха душу, занурену в нього, — і лише пришестя Христове може очистити душу і тіло.

Оскільки рід людський, у беззаконнях зачатий і в гріхах народжений, від материнської утроби перебував в омані, то, змилосердившись, прийшов Агнець Божий. Він власною силою взяв гріхи світу, зв'язав «міцного» (диявола) і розкрадав зібрані ним у здобич судини, за сказаним: «ти полонив полон» (Пс. 67, 19).

Звільнення розуму та очищення совісті

Сатана і князі темряви з часу переступу заповіді посіли в серці, розумі й тілі Адамовому, як на власному престолі. Тому прийшов нарешті Господь і прийняв на Себе тіло від Діви. Бо якби Йому вгодно було прийти як неосяжному Божеству, хто міг би це витримати? Навпаки, через це знаряддя — тіло — Він звернувся до людей. Зрештою, лукавих духів, що висіли в тілі, Господь скинув із престолів — тобто з понять і помислів, якими вони правили. Він очистив совість і зробив престолом для Себе Самого розум, помисли й тіло.

Бог повелів Мойсеєві зробити мідного змія і підняти його на дереві; і всі, уражені живими зміями, дивлячись на мідного, зцілювалися. Мертвий змій перемагав живих, бо був образом Господнього тіла. Господь Своє тіло, прийняте від Марії, підніс на хрест, і це «мертве» для гріха тіло перемогло й умертвило змія, що плазує в серці. Це велике чудо.

Недостатність закону та сила благодаті

Душу, уражену невиліковною виразкою пристрастей, ніхто не міг зцілити: ні праведники, ні пророки, ні патріархи. Приходив Мойсей, але не міг дати досконалого зцілення. Були священники, жертви, суботи та обмивання, але душа не очищалася від течії злих помислів. Уся «правда» закону не могла вилікувати людину, поки не прийшов Спаситель — істинний Лікар, Який лікує задарма і Себе дає як ціну викупу за людський рід.

Власні ліки, взяті від землі (тобто лише свої справи праведності), не могли зцілити душу від такої невидимої виразки. Тільки силою небесного єства, даром Святого Духа людина могла отримати зцілення і досягти життя через очищення серця.

Нове творіння та духовний сад

Як хлібороб бере знаряддя для обробки землі, так і Христос, Цар Небесний, прийшовши до спустошеного пороками людства, зодягнувся в тіло. Замість знаряддя Він поніс хрест, обробив запустілу душу, вирвав із неї терни й бур’яни гріха, а все зілля спалив вогнем. Обробивши її деревом хреста, Він насадив у ній прекрасний духовний сад, що приносить солодкі плоди Богу.

Христос оновив Новий Завіт, хрестом і смертю сокрушивши браму пекла, вивівши вірні душі та подавши їм утішителя. У Законі було приписано взяти двох голубів: одного заколоти, а живого окропити його кров’ю і випустити на волю. Це був образ істини. Бо Христос заколений, і кров Його, що окропила нас, дала нам крила Святого Духа, щоб вільно злітати в повітря Божества.

Господь прийшов, щоб змінити, переобразити й оновити єство. Він прийшов зробити віруючих у Нього новим розумом, новою душею, новими очима й новим язиком — одне слово, новими людьми. Як ворог зробив людину «новою» для себе, наповнивши її беззаконням, так і Господь зробив її новою, помазавши Духом Святим.

Свобода вибору: Бог не примушує до спасіння

б) Улаштувавши спасіння, Господь хоче, щоб ті, хто бажає спастися — спасалися, але нікого не примушує.

Господь Ісус Христос звершив усе домобудівництво спасіння: через Патріархів, Закон і Пророків, а напоследок прийшов Сам і зазнав смерті. Увесь Його труд був для того, щоб народити дітей Духом від Свого єства. Як земні батьки сумують, якщо не мають дітей, так і Господь, полюбивши людський рід, захотів народити нас від Свого Божественного сімені. І якщо хтось не хоче прийняти це народження, то велика печаль Христу, Який страждав за них.

Життя — це народження від Бога звище. Без цього душі неможливо жити, як каже Господь: «якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого» (Ів. 3, 3). Хлібороб усюди сіє насіння і хоче, щоб воно принесло плід. Так і Господь хоче, щоб слово Його було посіяне в серцях. Але як хлібороб сумує через бідну ниву, так і Господь скорбить через неплідне серце.

Заклик до серця

Якби цар знайшов немічну людину, зцілив її, одягнув у порфіру і зробив учасником своєї трапези — так і Христос зцілив людину, не примушуючи її волю, але через умовляння підніс до такої честі. В Євангелії сказано, що Господь кликав на бенкет, але запрошені відмовлялися через земні справи. Бачиш — Господь приготував Царство, але вони самі не хочуть увійти.

Господь безперестанку стукає у двері наших серць, щоб ми відчинили Йому: «Ось стою при дверях і стукаю: якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього» (Об'явл. 3, 20). Для того Він багато постраждав, щоб створити в нашій душі оселю. Приймімо ж Його, бо для нас Він є і їжею, і питтям, і життям вічним. Душа, яка не упокоїла Його в собі нині, не матиме спадщини зі Святими в Царстві Небесному. Ти Сам, Господи Ісусе Христе, введи нас до нього!